Колектив кафедри пропедевтики внутрішньої медицини з доглядом за хворими, загальної практики (сімейної медицини) продовжує розпочату ним естафету пізнання культурно-історичної спадщини України. Після квітневої поїздки зі студентами за маршрутом «Вінниця – Кам’янець-Подільський – Чернівці», яка залишила яскраві враження та незабутні спогади, співробітники кафедри, залучивши до своїх лав лікарів міста й митців — літераторів, художників, музикантів, вирушили до самого серця Українських Карпат — у Гуцульщину.
Подорож пролягала через Дубенський, Олеський та Підгорецький замки, що вражають своєю величчю та історичним минулим. Захоплюючою була екскурсія чарівним Івано-Франківськом. Казковим містечком на тлі безкрайніх гір постав сучасний курорт Буковель. Залишив слід у душі Манявський скит, який відтворився і зберіг свою історію в далекому смерековому усамітненні, вразив пишною красою таємничий Манявський водоспад. Ми відвідали й улюблене усіма туристами Яремче з його бурхливим гуком Пробій на річці Прут, і столицю писанкарства — Коломию з її затишними старовинними вуличками й чудовими музеями, й сріблясті Шешорські водоспади з купелями кришталево чистої джерельної води.
Але серце ми залишили в невеличкому містечку Косів — центрі духовної та творчої спадщини Гуцульщини, а ще — у мальовничому селі Криворівня, що неподалік Верховини, де в різні часи жили й творили наші великі пращури — Іван Франко, Михайло Грушевський, Леся Українка, Олександр Олесь, Гнат Хоткевич, де знімав один із найкращих фільмів в історії світової кінематографії «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов. Там, у Криворівні, у трьохсотрічній церкві Різдва Пресвятої Богородиці, яка ніколи не зачиняла своїх дверей за всю історію свого існування, попри буремні часи, війни та репресії, ми познайомилися з надзвичайною людиною — отцем Іваном Рибаруком, який за короткий період щирого спілкування відкрив нам цілий світ — що є любов до людей, до рідної землі, творчих здобутків, культурної спадщини, як українцям зберегти гідність, свою національну сутність, як знаходити порозуміння і, прагнучи миру, боротися, як наші величні предки. І ми увірували — увірували в Україну, в її світле майбутнє, бо найцінніше, що в ній є — це люди, гідні, горді, талановиті.
А з відомими й за теренами України талановитими митцями — кераміком Юрієм Стрипко, різьбярем Миколою Стринадюком, сім’єю художників Лучуків та істориком-краєзнавцем Ярославом Зеленчуком — нас познайомив наш чудовий гід, географ Олександр Титик. Він розповів нам захопливі історії Гуцульського краю, показав величну красу Карпатських гір, які він так любить, і часточку цієї любові ми привезли з собою, щоб поділитися нею з вами. Бо найкраще місце під сонцем — це наша рідна Україна, така страждала, але незламна, така невичерпна й незбагненно прекрасна. Тож, подорожуйте з нами, подорожуйте нашими шляхами, прокладайте свої маршрути, діліться своїми враженнями, наповнюйте серця любов’ю, а світ — добрими справами. Бо Україна так цього потребує!
ф
