Віділ управління освітньо-виховною та гуманітарною роботою з молоддю

https://www.pdmu.edu.ua/news/divovizhna-istoriya-odnoyi-gitari-cherez-roki-i-pechali-vona-znovu-u-pdmu-the-amazing-story-of-one-guitar-through-years-and-sorrows-it-returns-to-psmu 

Дивовижна історія одної гітари: через роки і печалі вона знову у ПДМУ

       Як часто у житті буває, що несподівано зустрічаємося з тим далеким кимось, хто колись вже був у нашому житті, потім загубився деінде і ми більш не сподівались на його повернення, а він раптом ось, тут, як наче й не розлучались…

А ви знаєте, що й зі знаковими речами таке також інколи трапляється? Ось він, перед нами, невеличкий скромний музичний інструмент, давно виготовлений, можливо, ще за часів СРСР – гітара. Її історія ж дивовижна, як і все під зорями. Десь колись хтось, хто перебирав її струни, вирішив віддати її в дарунок. Кому? Товаришу? Колезі? Вчителю? Високому Гостю на згадку? Про це ми можемо сьогодні тільки гадати, бо ж занадто скупі рядки на її деці: «NE DISCERE CESSA Українська медична стоматологічна академія – Шановному Володимиру Петровичу ….»

Тому вже скоро чверть століття. Між тим гітара не загубилась у лабіринтах Часу, зустрічей і розлук. У стіни рідної Альма Матер її приніс нещодавно військовий, чиє ім`я з питань безпеки ми не називаємо. Приніс і розповів що натрапив на неї на фронтових дорогах, а увагу привернув саме напис на деці…Так вона опинилась у рідних стінах сьогодні вже Полтавського державного медичного університету. І вже сучасний студент-медик знову трепетно доторкнувся до цих струн. І принишкли слухачі, вражені її поверненням до рідних університетських берегів, від яких почалося її довге плавання по життю…Все так, як і писав Поет, бо ж саме вони – великі провідці: